Назва EY відноситься до глобальної організації та може відноситися до однієї чи декількох компаній, що входять до складу Ernst & Young Global Limited, кожна з яких є окремою юридичною особою. Ernst & Young Global Limited – юридична особа, створена відповідно до законодавства Великобританії, – є компанією, що обмежена відповідальністю її учасників, і не надає послуг клієнтам.
Переглянути всі результати за запитом
'
'
Нічого не знайдено
Загальне
Переглянути всеPeople
Переглянути всеПопередні пошукові запити
Trending
-
The criterion of sustainability for Ukrainian agribusiness products based on the guidelines of FAO and the EU Taxonomy as a driver for strengthening the country’s position on commodity markets
19 вер. 2023 Climate change and sustainability services -
Top 10 business risks and opportunities for mining and metals in 2024
11 жовт. 2023 Energy and resources -
Why Europe’s CEOs are confident but cautious, pushing AI and pausing ESG
09 січ. 2024 CEO agenda
Коротка версія матеріалу опублікована на Forbes Ukraine
Автори матеріалу:
Костянтин Таранець, Олег Краснюк, Сергій Зіменко,
Команда експертів з декарбонізації і сталого розвитку EY в Україні
Шокові події на ринках сільськогосподарської продукції, пов’язані з війною та глобальною політичною нестабільністю, викликали багато питань щодо безперебійності і безпеки постачання.
Протягом квітня 2023 року ряд східноєвропейських країн ввели тимчасову заборону на постачання зернових, молочних продуктів, цукру, м’яса, меду та іншої продукції задля вирішення проблеми з «вузькими місцями» місцевих шляхів постачання. Рішення ж ЄС від 2 травня 2023 року щодо виняткових заходів та тимчасової заборони імпорту українського зерна в ряді Східноєвропейських країн для захисту власного ринку на фоні фактів знаходження в імпортованій пшениці забороненого в ЄС пестициду, вказують на необхідність переосмислення національних підходів в адресуванні критеріїв економічної та агрономічної сталості.
Команда експертів EY дослідила наявні критерії сталої агросировини, вимоги інвесторів та інших зацікавлених сторін щодо сталого розвитку галузі. Метою дослідження є пошук відповідей на питання щодо розблокування інвестицій у сталий розвиток українського агросектору для досягнення конкретних екологічних і соціальних цілей в т.ч. у повоєнному відновленні.
Проаналізувавши застосовність існуючих ініціатив та стандартів сталої агросировини на міжнародних ринках, регуляторне поле ЄС, позицію провідних українських агрохолдингів, результати бенчмаркингу щодо норм внесення азоту і пестицидів, а також питомих викидів парникових газів (тСО2е/га), ми прийшли до висновку щодо необхідності розробки національного критерію сталого агровиробництва з урахуванням специфіки галузі та українських агрокліматичних умов.
В чому полягає фокус інвесторів щодо сталого фінансування в агросекторі?
Впроваджуючи критерії сталого фінансування в агросекторі, інвестори та ключові гравці ринку наразі фокусуються на прикладних питаннях трансформації ланцюжків постачання та розповсюдженні універсальних банківських стандартів:
1) Фінансування трансформації ланцюжків постачання через зобов’язання виробників пальмової олії, деревини, протеїнів, м’ясної продукції, сої щодо нарощування обсягів виробництва з одночасним скороченням вирубки лісів.
2) Розповсюдження універсальних банківських стандартів для гравців ринку агросировинних продуктів – адаптація власних політик і процесів комплаєнсу, звітності з одночасним розвитком сталих продуктів проектного і торгового фінансування, а також пов’язаних банківських послуг, для стимулювання сталих практик всього ланцюжка постачання агросировинних продуктів.
Александр Чеснакофф, член правління Креді Агріколь Банку
«Креді Агріколь є одним із лідерів ринку фінансування в агросекторі і ми всіляко сприяємо залученню сталого фінансування українським агробізнесом. Як соціально відповідальний банк ми втілюємо кращі практики зі сталого розвитку бізнесу. Зменшуємо вуглецевий слід банку, розвиваємо культуру відповідального споживання в команді, впроваджуємо оцінку за критеріями ESG та за допомогою широкого спектру банківських продуктів сприяємо розвитку агровиробництва в Україні. Крім того, ми ділимося з клієнтами нашим досвідом у сфері сталого розвитку бізнесу та маємо спеціальні програми лояльності в нашому портфоліо, які мотивують сільськогосподарських клієнтів до відповідального споживання та сталого виробництва. А ще ми ділимося нашою експертизою зі сталого розвитку бізнесу з клієнтами та маємо в портфелі спеціальні програми лояльності, які мотивують агроклієнтів до відповідального споживання та сталого виробництва. Зокрема Креді Агріколь має угоду з ЄБРР та в рамках програми «Кредитна лінія EU4Business-EBRD» пропонує клієнтам отримати грант (кешбек) до 10% від суми фінансування техніки в лізинг. В угоді є перелік об’єктів фінансування — це сучасна агротехніка, що має менший шкідливий вплив на довкілля.»
Які існують наразі ініціативи сталої продукції агросектору?
Ідея формування критерію посилення стабільності та стійкості агровиробництва задля протистояння викликам зміни клімату не є новою – Наприклад, поширення добровільних стандартів стійкості (VSS) для найпоширенішої сільськогосподарської сировини почалося на початку 1970-х років. VSS визначає кілька вимог, яких повинні дотримуватися постачальники продукції, заохочуючи фермерів застосовувати стійкі методи сільськогосподарського виробництва. так, наприклад, розповсюдження Voluntary Sustainability Standards (VSS, Добровільні стандарти сталого розвитку) для найбільш поширених агросировинних продуктів розпочалося на початку 1970-х років. VSS визначають низку вимог, яких повинні дотримуватися постачальники продукції, заохочуючи фермерів впроваджувати сталі практики агровиробництва. Наприклад, усі схеми, які діють на ринку бананів – GLOBAL G.A.P., Rainforest Alliance, Fairtrade International та Organic – вимагають від фермерів вживати заходів щодо збереження ґрунту, щоб підтримувати його вологість і родючість. В обмін на це фермери можуть маркувати свою продукцію як відповідну вимогам VSS або вироблену відповідно до стандартів задля покращення своїх торгових позицій.
Найбільшого поширення стандарти сталого розвитку набули на ринках какао і кави: частка какао, сертифікованого за VSS, зросла з 27% у 2008 до 47% від загального світового постачання у 2019 році. Частка кави – з 21% до 45% за той же період (За даними IISD (International Institute for Sustainable Development).
Найбільша кількість бавовни, що відповідає стандартам VSS, виробляється в таких країнах як Індія, Китай та Туреччина. В той же час найменша кількість такої сировини на глобальні ринки надходить з Буркіна-Фасо, Малі, Судан, Чад та Ефіопія.
Гравці ринку пальмової олії на фоні відповідного тиску зацікавлених сторін також все частіше приділяють увагу відповідності критеріям сталої сировини. Так, у 2006 році пальмова олія класифікована за сталим критерієм була взагалі не була представлена на глобальних ринках, в той час як на сьогодні її частка складає близько 17% від обсягу торгів.
Показовим є приклад ринку тростинного цукру, на якому найбільш значимою є галузева платформа Bonsucro, спрямована на забезпечення більш сталого виробництва цукрової тростини. У 2016 році принаймні 60 мільйонів тонн цукрової тростини відповідали вимогам Bonsucro, а також інших поширених стандартів в галузі – Fairtrade, Organic і Rainforest Alliance. Обсяг ринку такої сталої сировини оцінювалася в 1,5 мільярда доларів США.
Чому інвестори приділяють увагу питанням впливу на навколишнє середовище і декарбонізації?
Історично інвестори розглядали фінансування сировинних транзакцій як метод диверсифікації портфелів і захисту від інфляції. Протягом 2021-2022 років почав чітко матеріалізуватись тренд щодо декарбонізації і підвищення кліматичної стійкості. Як наслідок учасники торгів все частіше стали інтегрувати цілі зниження впливу на навколишнє середовище в якості критерію підтримки транзакцій на сировинних ринках.
Як зазначає аналітичне агентство S&P Global, сьогодні ключові гравці на сировинних ринках прагнуть оцінити фінансові ризики та можливості, пов’язані з утриманням активу, або включити показники зміни попиту, пов’язаного з трендами декарбонізації та енергопереходу, в дизайн своїх торгових сировинних портфелів (Incorporating Environmental Considerations into Commodity Indices - Research | S&P Dow Jones Indices (spglobal.com). Деякі з них вже спираються на конкретні метрики виміру та пом’якшення свого впливу на навколишнє середовище – це в свою чергу призводить до визначення конкретних зобов’язань сталого розвитку в рамках інвестиційних стратегій на фоні збереження при цьому бажаної диверсифікації портфелів.
Чому загальноприйнятні ініціативи сталого агровиробництва не є показовими для України?
Найпоширенішим критерієм сталого агровиробництва в світі є забезпечення доказів щодо відсутності вирубки лісів для збільшення площ оброблювальних земель. Це набуло особливого значення через збільшення темпів глобальної вирубки лісів на 43% з 2014 по 2019 роки, що призвело до втрати близько 12 млн га тропічних лісів за цей період (201130_scc_report_3.pdf (banktrack.org).
Україна історично сільськогосподарська країна. Згідно даних національної статистики величина земельного банку орних земель в Україні протягом 1990-2021 рр залишалась в цілому незмінною і складала близько 35 млн га, сіножатей і пасовищ – близько 7.5 млн га. При цьому рівень конверсії лісових земель в землі сільськогосподарського призначення складає менше 1% щорічно. Тому загальноприйнятні стандарти сталості агровиробництва, які базуються суто на критерії недопущення вирубки лісів, не є показовими для української сільськогосподарської продукції і обмежують потенціал її внеску в розвиток кращих світових практик сільського господарства.
Ще одним критерієм сталого агровиробництва є відповідність мінімальним стандартам екологічної і соціальної сталості – за таким принципом функціонує ряд платформ, таких як Глобальна ініціатива зі сталого агропромислового сектору (Global Sustainable Agriculture Initiative, GSAI), Принципи сталого виробництва (Sustainable Production Principles), Міжнародна федерація виробників органічної сільськогосподарської продукції (IFOAM - Organics International) та інших. Але маючи статус кандидата на вступ до ЄС та підтримуючи поглиблену співпрацю з ОЕСР Україна в принципі сприймається зацікавленими сторонами як країна, в якій забезпечуються мінімальні норми сталого розвитку – тому продукція галузі агровиробництва за замовчуванням визначається як така, що відповідає вказаним принципам.
Чому існуючі ініціативи сталої агросировини не працюють як слід?
Досвід ініціативи Soft Commodities Compact (SCC), в рамках якої 12 банків-підписантів інтегрували верхнерівневі політики і зосередились лише на доступних схемах сталої сертифікації, показав відсутність прогресу щодо підтримки перешкоджання вирубці лісів протягом 2014-2020 років.
Експерти галузі вважають що для розробки успішного кейсу інвестування в природний капітал необхідно забезпечити чіткий моніторинг відповідних показників екологічної ефективності і стійкості. На практиці це означає створення універсального сталого критерію і системи передінвестиційної перевірки, забезпечення можливості відстеження та прозорості на всьому ланцюжку земле- і лісокористування.
Стандарт ISCC – можливий варіант, який потребує конкретизації
Багато гравців українського агросировинного ринку на сьогодні орієнтуються на сертифікацію сталої сировини ISCC, наявність якої може гарантувати цінову премію для ряду продуктів – кукурудзи, ріпаку, сої, цукрових буряків, а також відходів і сторонніх продуктів агропереробки тощо. Реєстр ISCC на сьогодні налічує більш ніж 260 діючих українських сертифікатів.
Існуючи більш ніж 10 років, підхід ISCC Plus в цілому зрілий, адаптований до різних точок походження агросировини (рівень поля, першої точки збирання/елеватору, переробки), має певну кількість цифрових показників у формі мінімально прийнятного порогу, який зазвичай не розкривається в сертифікаті (наприклад, викиди парникових газів (ПГ), які оцінюються за методологією ISCC 205), та передбачає систему перевірок. Проте маючи історичну орієнтованість на критерії Директиви ЄС з відновлюваної енергетики для виробництва біопалива (RED та RED II), стандарт ISCC з часом перетворився на заяву відповідності певному критерію (за аналогією ISO, GMP+ та інших стандартизованих сертифікатів). Іншими словами, сертифікат за даним стандартом слугує підтвердженням того, що вирощування і переробка продукції відбувається з певним набором практик. В той же час, такий підхід не стимулює до постійного вдосконалення операційних і управлінських практик. З цієї причини за ним складно сформувати цільові показники екологічної і соціальної стійкості та оцінити відповідну ефективність інвестування в агротехнології.
Доцільність врахування керівних принципів FAO щодо відповідальних ланцюгів постачання сільськогосподарської продукції
В публікації «Керівні принципи ОЕСР-FAO для відповідальних ланцюгів постачання сільськогосподарської продукції» експерти FAO зазначають що інвестування в сільське господарство задля задоволення зростаючого попиту має відбуватися з урахуваннями принципів відповідальності.
Стандарти FAO щодо відповідальної ділової практики в ланцюгах постачання сільськогосподарської продукції базуються на оцінці наскрізних ризиків з фокусом на ті з них, які мають конкретне значення для підтримки продовольчої безпеки, скорочення бідності та економічного зростання. Зважаючи на значимість експертизи FAO для агросировинних ринків український критерій сталого агровиробництва беззаперечно має відповідати вказаним стандартам.
Регуляторне поле ЄС та критерії сталої діяльності агробізнесу, регламентовані Таксономією ЄС
Ще одним напрямком, який безумовно виступає орієнтиром для узгодження сталих практик українського агровиробництва, є система регулювання ЄС в сфері сталого розвитку агровиробництва і сільської місцевості (Common Agriculture Policy) та пакет законодавчих ініціатив для зниження впливу операційної діяльності на довкілля – «Зелена угода ЄС» (Green Deal). Стратегія Farm to Fork, яка є невід’ємною складовою Green Deal, передбачає трансформацію агрохарчового виробництва з урахуванням принципів сталого розвитку. Критерії ж відповідального інвестування деталізуються за галузевою ознакою (в т.ч. для сільського господарства за напрямками рослинництва і тваринництва).
Таксономія ЄС для сталого розвитку – це система класифікації, створена для визначення того, які інвестиції є екологічно стійкими в контексті Зеленої угоди. Таксономія ЄС для сталої діяльності – це система класифікації, створена для визначення того, які інвестиції є екологічно стійкими, у контексті Green Deal. Сказана система визначає критерії оцінки сталої діяльності за видами економічної діяльності (NACE, аналог КВЕД в системі статистики ЄС) встановлюючи таким чином чіткі орієнтири екологічної і соціальної капіталізації для інвесторів. Стала діяльність визначається за сукупністю факторів суттєвого екологічного або соціального внеску (TSC = Technical Screening Criteria), перевірки на відповідність за критеріями відсутності значної шкоди (DNSH = Do No Significant Harm) та забезпечення мінімальних соціальних гарантій (MSS = Minimum Social Safeguards).
На сьогодні в ЄС формалізовані 2 з 6 екологічних параметрів за критерієм TSC: метрики «пом’якшення» зміни клімату (зниження викидів ПГ) та адаптації до фізичних наслідків зміни клімату. Як і по інших видах економічної діяльності, в таксономії ЄС найбільш суттєвим і оформленим з точки зору чисельної аналітики і структури є параметр викидів ПГ (в рослинництві тСО2е/га поля або тСО2е/т конкретної культури за заліковою масою) та конкретні плани по його зниженню.
З точки зору застосування критерію адаптації до фізичних наслідків зміни клімату (щорічне зростання температури, зміна кількості опадів, збільшення частоти та вірогідності негативних кліматичних явищ – посухи, шквальних вітрів тощо) в українських умовах можуть бути деталізовані параметри адаптації технології і гібридів культур до зміщення природних зон України (степ, лісостеп, полісся) в напрямку північного сходу, яка спостерігається протягом останньої декади, відновлення або будівництво нових іригаційних систем та систем дренажу полів.
Критерії зниження впливу на довкілля від агротехнології (TSC), передбачені Таксономією ЄС
Критерій зниження впливу на довкілля в таксономії ЄС для сектору рослинництва зосереджений навколо практик, які сприяють зниженню викидів ПГ від агровиробництва (тСО2е/га), в тому числі практик секвестрації (поглинання з атмосфери) та накопичення органічного вуглецю в ґрунті (тС/га). Крім того, відповідна діяльність повинна проводитись на землях, класифікованих за призначенням. В українському контексті це означає що для ведення основної операційної діяльності не має відбуватись переведення в клас сільськогосподарського призначення земель водного фонду, лісогосподарських земель тощо.
Для сектору тваринництва необхідно враховувати повний цикл формування вуглецевого сліду, який включає як агровиробництво і підготовку кормових культур, так і сталі практики покращення здоров’я, харчування тварин, а також управління відходами.
Управлінські практики в рослинництві – однолітні культури
- Облік викидів ПГ рівня фермерского господарства, визначення базових на цільових показників ефективності (тСО2/га, накопичення вуглецю в ґрунті, норми внесення азоту, показник NUE тощо);
- Ведення агротехніки та планування сівозмін з урахуванням параметрів кількості органічної речовини в ґрунті та збільшення площі покривних культур;
- Управління здоров’ям ґрунту задля запобігання ерозії та втратам вуглецю з ґрунтів, системна оптимізація способів обробітку ґрунтів;
- Оптимізація норм внесення азоту, використання інгібіторів нітріфікації (хімічні сполуки, які пригнічують дії мікробів у ґрунті та забезпечують збереження азоту в ґрунті і добрив в амонійній формі, сприяючи зменшенню викидів закису азоту в атмосферу), співпраця з виробниками азотних добрив щодо розкриття та подальшого зниження вуглецевого сліду продуктів (тСО2/т добрива або тСО2/т азоту);
- Управління рештками та відходами агровиробництва;
- Підвищення енергоефективності (агротехніка, стаціонарні установки, транспорт) та закупівля зеленої електроенергії з урахуванням можливостей українського енергоринку.
Критерій DNSH (Do No Significant Harm) Таксономії ЄС
Критерій DNSH за своєю природою подібний до поточних практик мінімального екологічного комплаєнсу, який застосовується відповідальними інвесторами. Для агровиробництва в українських умовах перевірка може відбуватись з урахуванням наступних положень передбачених Таксономією ЄС:
- Стійкість систем землеробства та адаптація до змін клімату – використання відповідних технік обробітку ґрунту, підтримка визначеної кількості площ постійних пасовищ, запобігання ерозії ґрунтів;
- Мінімізація негативного впливу на водні екосистеми – наприклад, за результатами моніторингу поверхневих вод Державного агентства водних ресурсів України (ДАВР);
- Підтримка принципів циркулярної економіки – ресурсоефективність та зменшення втрат поживних речовин, фокус на використанні залишків і суміжних продуктів для зниження потреби в ресурсах (в т.ч. розвиток біоенергетичних потужностей, виробництво біовуглецю);Контрольований вплив на якість повітря – зниження витоків метану у тваринництві;
- Контрольований вплив на якість повітря – зниження витоків метану у тваринництві;
- Підтримка ефективності виробничої системи, включаючи управління поживними речовинами – ефективне застосування азотних добрив, дотримання показнику NUЕ (Nitrogen Use Efficiency – показник ефективності використання азоту);
- Запобігання стоку та вимиванню забруднюючих та поживних речовин – дотримання відповідних норм, переліку дозволених та оптимальних технологій застосування засобів захисту рослин;
- Контрольований вплив на середовища існування та біологічні види – управління параметрами біорізноманіття у відповідності до умов місцевості ведення основної діяльності.
Лідерські позиції українського агросектору за екологічними критеріями
Враховуючи особливості агрокліматичних умов для вирощування основних культур (зернові, зернобобові, олійні, технічні культури), українські виробники в принципі мають кращу позицію стосовно показників внесення пестицидів і азоту, демонструючи при цьому нижчий рівень викидів ПГ в атмосферу від основного агровиробництва.
Значимість величини викидів ПГ українського агросектору
Як відомо тренд загальних викидів ПГ в 1990-2021 рр. в Україні демонструє суттєве їх зниження на фоні серії кризових явищ і загального скорочення економіки. У зв’язку з поточними воєнними подіями і втратою суттєвих активів, які є значними емітентами викидів (металургійні підприємства, вугільні ТЕС), передбачається продовження спадної динаміки. Вірогідно повоєнне відновлення буде відбуватись з урахуванням принципів зеленої економіки і не спричинить суттєвого зростання викидів ПГ до величин довоєнного значення.
Проте, вказані тези не зовсім доцільно застосовувати до галузі агровиробництва, де природа і динаміка викидів ПГ дещо інша.
Ключовими факторами зростання викидів ПГ в агробізнесі є нарощування обсягів виробництва зернових і олійних культур, а також суттєвим зменшенням обсягів заготівлі сіна. Так, вирощування багаторічних трав сприяє накопиченню вуглецю в ґрунті і таким чином переводить поле в режим секвестрації викидів СО2.
Викиди ПГ від сільського господарства в Україні співставні із загальними викидами від економік таких країн як Румунія (66,1 млн тСО2-екв), Австрія (67,1 млн тСО2-екв), Португалія (50,3 млн тСО2-екв), Ірландія (69,5 млн тСО2-екв) (National Inventory Submissions 2023, UNFCCC). Отже питання зменшення вказаних викидів є суттєвим аспектом низьковуглецевого розвитку економіки України та об’єктом залучення відповідних іноземних інвестицій.
Зменшення впливу на навколишнє середовище українським агросектором має бути інтегровано в політики розвитку галузі з постановкою відповідних цілей і створенням системних умов для заохочення відповідних практик для всіх видів агрогосподарств.
Ключові українські агрокомпанії на сьогодні вже інтегрують відповідні практики органічного і низьковуглецевого землеробства у власні бізнес-моделі. В той же час для більшості агропідриємств меншого масштабу вказана тематика є досить новою і потребує детального опрацювання із залученням відповідних галузевих експертів.
Першочерговим завданням для впровадження таких практик має бути впровадження єдиної системи обліку відповідного впливу на навколишнє середовище – універсальної, зрозумілої і доступної в користуванні. Хорошим прикладом такого напрацювання може служити система обліку вуглецю і викидів ПГ COMET-Farm, розроблена Міністерством сільського господарства США. Вказана платформа побудована на базі відкритої методології обліку, інтегрована з даними національного кадастру ґрунтів і геоінформаційних систем і дає змогу фермерам враховувати динаміку кліматичних показників у сценарному плануванні власної діяльності. Крім того, на національному рівні передбачена система підтримки і навчання фермерів щодо принципів вказаного обліку і використання відповідних інструментів.
Позиція українського агробізнесу
Марта Трофімова, менеджерка зі сталого розвитку в Кернел
«Кернел став першою агрокомпанією в Україні, яка провела глибинне опрацювання тематики кліматичного корпоративного управління в співпраці з ЄБРР та EY, що серед іншого включало аналіз кліматичних сценаріїв, оцінку кліматичних фізичних та транзитних ризиків, та огляд потенційних бізнесових можливостей, пов’язаних із низьковуглецевим розвитком. Крім того, цей багатомісячний «мозковий штурм» дав краще розуміння пріоритетів за даним напрямом на глобальному ринку та рівня залученості ABCD гравців в кліматичну тему. Крім того, цей багатомісячний «мозковий штурм» дав змогу краще зрозуміти пріоритети, пов’язані з кліматом, на глобальному ринку та рівень залучення до цієї сфери, продемонстрований гравцями ABCD. Наразі зрозуміло, що сільське господарство не сприймається як повноцінний гравець на міжнародній кліматичній арені, майже вся увага приділяється енергетичному сектору та промисловості. Так, на щорічних кліматичних переговорах із сотні сесій, лише декілька присвячені агросектору, при тому що він другий за глобальними обсягами викидів парникових газів. Будь-яка стратегія низьковуглецевого розвитку компанії має відштовхуватись від розуміння її ролі та можливого внеску в досягнення цілей з пом’якшення змін клімату; в агросектору цей потенціал досить високий, особливо в українського Для реалізації вказаного потенціалу на національному рівні необхідно почати із узгодження підходів до декарбонізації агровиробництва між ключовими гравцями ринку та полісімейкерами, за підтримки компетентних міжнародних організацій, академічної спільноти та громадськості.»
Юлія Берещенко, директор із сталого розвитку бізнесу та зв’язків з інвесторами Астарта
«Сільське господарство визнано одним із ключових перспективних напрямків для декарбонізації економіки. Однак зменшення викидів вуглекислого газу – це лише половина справи. Ключовою перевагою поглинання вуглецю в ґрунті є покращення його здоров’я – збереження продуктивності, вологи та біорізноманіття в довгостроковій перспективі. Саме тому Астарта розпочала кілька пілотних проектів з міжнародними партнерами, спрямованих на регенеративне сільське господарство, ключовими елементами якого є різноманітна сівозміна, точне землеробство, скорочена обробка ґрунту та використання покривних культур. Змінюючи методи ведення сільського господарства, ми адаптуємо наш бізнес до кліматичних змін, зменшуємо власний вуглецевий слід і допомагаємо нашим міжнародним покупцям досягти своїх цілей щодо декарбонізації, що було б неможливо без охоплення всього ланцюжка поставок.»
Юрій Мельник, заступник голови правління МХП та Сергій Доброгорський, директор Агронапряму МХП
«Сталий розвиток для нас – питання, яке виходить за межі захисту навколишнього середовища і базується всіх складових бізнес-середовища – екологічної, соціальної та управлінської стійкості, тобто ESG-критеріях. Оскільки МХП – міжнародна компанія, яка співпрацює зі світовими імпортерами, то логічно, що весь ланцюг виробництва і постачання має відповідати принципам сталого розвитку.
Компанія запроваджує ряд заходів, орієнтованих на збереження навколишнього середовища. Це і збільшення частки безвідвального обробітку ґрунту та управління рослинними рештками, і використання покривних культур і запровадження та адаптація технологій Verti-till та Strip-till у деяких регіонах діяльності компанії. Впродовж останніх п’яти років в МХП активно розширюємо програму застосування органічних добрив та працюємо над рецептурою та якісним складом кінцевого продукту для забезпечення індивідуальних потреб полів, котрі характеризуються відмінними між собою рівнями забезпечення елементами живлення. Також використовуємо мікробіологічні препарати, бо усвідомлюємо, що це поліпшує якість ґрунту та сприяє поліпшенню фітосанітарного стану, дозволяє вибудовувати корисні симбіотичні зав’язки мікроорганізмів із культурами. Мінеральні добрива застосовуємо доволі раціонально та ощадливо – практикуємо локально-стрічкове внесення, рор-up технологію, приділяємо увагу стабілізації азоту. Крім того, наразі експерти компанії вивчають та розглядають впровадження регенеративного землеробства. Крім того,
Lessons learned: приклади існуючих рішень та підходів
Диференціація спеціалізованих «зелених» сировинних продуктів на торгових біржах є відносно новим напрямком, який знаходиться на ранніх етапах формування і залучення зацікавлених сторін. За винятком прикладів ринків біопалива та сировини для їх виробництва, як наприклад використана рослинна олія (UCO), що є сировиною для біодизелю другого покоління (HVO) та сталого авіаційного палива (SAF), в сегменті сільськогосподарської продукції в цілому зберігається фокус на комплаєнс-критеріях сталої сировини, описаних вище.
Тим не менш протягом останнього часу почали з’являтись окремі ініціативи диференціації контрактів на постачання сировини з підтвердженими чисельними показниками сталого виробництва на площадках бірж СВОТ та ICE – переважно у вигляді окремих торгових ініціатив залучених учасників ринків. В лютому 2023 року Зернова рада США (US Grains Council) запустила власний протокол сталої кукурудзи (CSAP – Corn Sustainability Assurance Protocol) та веб-платформу сталого експорту (SCE – Sustainable Corn Exports). Вказана платформа дозволяє покупцям на міжнародних ринках отримувати чисельну інформацію щодо продуктів вироблених в США у відповідності до вказаного протоколу – кукурудзи, ячменю, сорго, та супутніх продуктів (DDGS, етанол).
Критерій протоколу CSAP структурований за рядом показників сталого сільського господарства та дозволятиме відслідковувати в подальшому відповідність конкретним цілям сталого розвитку Національної асоціації виробників кукурудзи, таких як збільшення продуктивності на 12%, зниження на 13% енергоспоживання, викидів ПГ та ерозії ґрунтів, а також збільшення ефективності водопостачання в іригаційних системах на 15% до 2030 року.
На платформі SCE покупці зерна зі Сполучених Штатів можуть згенерувати вказану чисельну інформацію (ROS, Record of Sustainability) щодо сталого критерію за протоколом CSAP, яка пов’язана з вантажем конкретного судна і будується на загальноприйнятих принципах масового балансування. Використання веб-платформи SCE надається безкоштовно для фермерів, експортерів і міжнародних імпортерів кукурудзи в США. Кінцевою метою ініціативи є сприяння глобальній торгівлі американською кукурудзою, допомагаючи зацікавленим сторонам міжнародного ланцюга поставок краще зрозуміти стійкість практики місцевого агровиробництва. Саме подібний кейс нам і потрібний для сприяння маркетингу української аграрної продукції на глобальних ринках і залученні сталого фінансування у природний капітал України.
Висновки та рекомендації
Зважаючи на значимість тематики сталого розвитку українського агробізнесу, наявний інтерес з боку гравців галузі, національних і міжнародних фінансових інститутів створення подібного критерію має відбуватись із залученням широкого кола експертів з агротехнології, цифровізації і обліку, логістики, сталого фінансування та пов’язаних сфер.
Пілотування може бути організоване в рамках ініціативи Чорноморської зернової ініціативи BSGI, до якої вже прикута увага світової спільноти.
Підсумок
Конкретні кроки по впровадженню можуть бути сформульовані наступним чином:
- Формування наскрізного критерію сталого агровиробництва для всіх типів агропідприємств в Україні з урахуванням регіональних особливостей і агрокліматичних умов ведення діяльності, поточного прогресу галузі у сфері підвищення ефективності базової технології;
- Визначення понять «базова» і «прогресивна» агротехнологія, встановлення принципів сценарного моделювання та обліку органічного вуглецю, накопиченого в ґрунтах, врахування значимості напрямку повоєнного відновлення ґрунтів;
- Встановлення конкретних цілей щодо екологічної і кліматичної ефективності в агросекторі – середньострокових (2030) і довгострокових (2050), які сприятимуть ранньому досягненню статусу вуглецевої нейтральності (Net Zero) на рівні країни;
- Уточнення критеріїв таксономії ЄС з урахуванням агрокліматичних умов України, погодження їх на рівні Мінагрополітики України із залученням міжнародних експертів FAO та інших спеціалізованих організацій;
- Формування принципів диференціації української продукції в торгових контрактах та токенізація – система єдиних кодів рівня поля, кластера, елеватора, перевалки, порту або транскордонної точки для формування чисельної інформації відвантажень автомобільним, залізничним, річковим або морським транспортом;
- Розвиток системи національної акредитації і верифікації даних щодо сталого критерію для забезпечення достовірності відповідних даних;
- Проактивна комунікація критерію в світлі досягнення конкретних цілей сталого розвитку із зацікавленими сторонами для сприяння залученню сталого фінансування в агросекторі.